?

Log in

No account? Create an account
Зробила осього чергове "геніальне" відкриття. Трагедія Майстра із "М і М" зовсім не в існуванні радянської цензури та репресивного радянського апарату. Він просто виплекав ідею, вклав в неї всю душу - а її не сприйняли оточуючі люди. І причина не стільки в цензурі, скільки в тому, що люди часто просто опираються новим ідеям. Хто ти такий, що ми маємо тобі вірити?

І все. Якщо твоя розумова діяльність не потрібна, те, що ти вистраждав, не знаходить відгуку в серцях інших людей - значить ти сам, як особистість, не потрібен. Привіт божевілля і неминуче самознищення.

Те ж саме відбувалося з Мартіном Іденом. І теж справа була не в меркантильному буржуазному суспільстві. Просто немає чітких критеріїв хороших і поганих мистецьких ідей. Ніколи не вгадаєш, що зачепить людей. Крім того коли нікому невідома людина вискакує з претензійними ідеями, на неї часто реагують, як на ворону в павичевому пір'ї.

... це я так якогось фіга сунулась із глобальними ідеями в не дуже дружнє співтовариство. Мені там натикали мінусів і розкритикували. І це ніби дементор раптово вижрало всю радість з душі, якої було через край. Настільки раптово, що я, здавалося б досвідчений мешканець інтернету, не встигла згрупуватися. Цілком можливо, що дементорів Джоан Роулінг вигадала якраз внаслідок численних відмов видавців.



https://marynochka.dreamwidth.org/667540.html

Mar. 27th, 2019

Стаття про гіпоксію у пілотів.

Управление гражданской авиации США даже проводит семинары по гипоксии с возможностью посидеть в барокамере и узнать собственные ощущения. А ощущения у всех разные: самое частое - эйфория + потеря способности ясно мыслить, и вместе с этим бывает онемение, подрагивание конечностей, ощущение нехватки воздуха, ухудшение зрения, потоотделение, головокружение. Знание личных ощущений позволяет распознать гипоксию в тот момент, когда она только началась и человек еще может ясно мыслить. Если этот момент упущен, то человек погружается в эйфорию, откуда уже не может выйти самостоятельно, и в какой-то момент теряет сознание.

---
Все-таки яка дивна річ людський мозок: йому загрожує смерть від недостачі кисню, а він радіє. По ходу система винагородження сильно глюкнута в своїй основі.

https://marynochka.dreamwidth.org/667138.html
Владик тут розмріявся недавно, мовляв, хочу, щоб бува робот, який би за мене все робив. Ну я і поставила йому "Пригоди Електроніка", тут ця проблема розкрита повністю.

Але передивляючись цей фільм зараз, крім чудової атмосфери та відчуттям ностальгії я бачу дещо інше. Там же показані типу хороші вчителі. Вони знають свої предмети, їм не байдуже. Але вони нічого не роблять, щоб допомогти нерадивому учню. Вони так радіють, що він завдяки якомусь диву став встигати по всім предметам. А коли виявився обман, намагаються не витягти, не допомогти дитині, а навпаки завалити і залишити на другий рік. І це ж не якась госпросоціальна драма типу "Опудала", ні, це фільм, де школа показана в позитивному ключі.

Із цією системою явно щось негаразд у самій її основі...



https://marynochka.dreamwidth.org/667094.html
Можна сто раз сказати собі, що в житті все відбувається не так як у кіно, але все-одно те, що ми бачимо на екрані, суттєво впливає на наше уявлення про те чи інше явище. Однією з причин моєї (і мабуть не тільки моєї) недовіри до психотерапії є те, як вона показана в кіно. Деякі елементи навіть стали мемами, знаєте, оце « - Привіт, я Юзернейм і я алкоголік. – Привіт Юзернейм». Так групову психотерапію показано у серіалах «Беверлі Хілс» або «Елементарно», та мабуть багато де. І це завжди викликало в мене подив: ну ок, людина визнала перед всіма свою проблему, а далі що? Як їй це допоможе? Який в цьому сенс взагалі?

В чому тут справа я зрозуміла лише після прочитання «Над зозулиним гніздом». Там психорозлад розуміється як нездадність індивіда жити за суспільними правилами і завдання групової психотерапії пристосувати людину до цих правил. Терапевтична група виконує роль суспільного тиску.

Одна біда: методи впливу суспільства грубі і примітивні. Як правило воно просто намагається викликати у нерадивого свого члена почуття провини в надії, що він під його тягарем змінить свою поведінку.

Разом з тим у зв’язку з гуманізацією суспільства відбувається і гуманізація у психотерапії та спроба відійти від грубого звинувачення. Ці спроби гарно показані у «Пуститися берега». Так керівник терапевтичної групи наркоманів, закликаючи їх прийняти себе, якими є, розповідає свою історію. Він так хотів випити і спішив у магазин, що не побачив під колесами свою шестирічну дочку і задавив її. На що Пінкман вражено запитав:
- І ви що, після цього не звинувачували себе?
- Звинувачував. От тільки пити від того не перестав.

Проблема одначе в тому, що метод безумовного прийняття в терапевтичній групі не діє. Коли пізніше сам Пінкман зізнався в групі, що вбив собаку (насправді не собаку, просто не міг же він зізнатися у вбивстві людини), він стикнувся із жорстким осудом з боку групи, не дивлячись на всі протести тренера. І визнав, що цей осуд справедливий. Допомогло це йому, звичайно, мало.

Я думаю, що ні індивідуальний психотерапевт, ні тим більше терапевтична група не можуть забезпечити пацієнту оце прийняття та підтримку. І ось чому. У фейсбучній групі безумовної підтримки діє правило «підтримай або пройди повз». Але в реалі ні психотерапевт, ні учасники групи не можуть розвернутися і піти, не можуть не слухати, їм доводиться стримувати праведний гнів зусиллям волі, яка вже тут безумовна підтримка? Та і хто він такий цей паразит, який страждає через свої погані вчинки? Так йому і треба, хай страждає ще більше, сам винен.

…Дуже цікаво показана психотерапія у фільмі «Зізнання шопоголіка». Там хеппі енд і ніби не без допомоги терапевтичної групи. Проте насправді там теж показано неспроможність терапії. Так, перша тренерка сама була шопоголіком і зірвалася після палкої промови героїні, що шопінг – це класно, а друга була трохи садисткою, це і я так можу «лікувати». А свою проблему героїня по факту подолала сама, так що залишилось незрозумілим, що ж такого вміють ці професіонали.

Разом з тим, я впевнена, що люди можуть допомогти одне одному в подоланні своїх проблем. Буду вдячна, якщо ви напишете, в яких фільмах це зустрічається, бо поки що згадала лише один.



https://marynochka.dreamwidth.org/666861.html

Mar. 24th, 2019

Ну власне додивилася я Любов, Смерть і Роботів. Мені сподобалось. Навіть епізоди із слабеньким сюжетом, вони чомусь нагадують мені такі, знаєте, напівабсурдні фантастичні оповідання, які зустрічаються у різних збірниках. Найбільше сподобався епізод "Перевага Сонні" завдяки подвійній раптовій розв'язці.

Але найконцептуальніший епізод - це "Зіма Блу". Давно підозрювала, що щастя і сенс існування в тому, щоб займатися тим, до чого ти найкраще пристосований, для чого ти створений. Автомобілю хотілося б їздити, а прінтеру друкувать, якби вони, звичайно могли чогось хотіть. Людині з цим важче: оскільки її ніхто не створював, не так то легко було зрозуміти, в чому її сенс існування.



https://marynochka.dreamwidth.org/666613.html
Рейтинг епізодів Love Death & Robots від якогось сайту. Хоча не впевнена, що його серії можна порівнювати між собою. Занадто багато жанрів тут представлено. При чому зовсім різних.



https://marynochka.dreamwidth.org/666340.html

Tags:

Mar. 23rd, 2019

Була в стоматолога. Так то я доволі терпляча, ще в школі ходила до сільського стоматолога сама, де рвали зуби без наркозу. Чим мене можна злякать? Але сьогодні якось біса вставили "жабку" - таке пристосування, яке не дає закрити рота. Ну і виявилося, що я не можу ковтати слину із відкритим ротом, пару раз мало не захлинулася. Вийшла з того кабінету ледь не плачучи.

Народ, а це взагалі можливо: ковтати із відкритим ротом? Який там м'яз треба напружити? Для мене це все-одно, що рухати вухами.



https://marynochka.dreamwidth.org/665886.html

Mar. 22nd, 2019

Далі про Love Death & Robots. Ок, забираю свої слова про недосконалу анімацію назад. І якщо у серії 3 "Свідок" зчитерили і спростили обличчя яскравим гримом і окулярами, то у 7-й "За розломом Орла" обличчя капець які реалістичні.

Ну і за емоційним накалом непогано: переживання, неочікувані повороти - все гуд

...щось мені цей серіал сильно нагадує "Чорне дзеркало": Netflix, фантастика, вплив технологій на людство і незмінний нещасливий кінець. Тільки тут ще й повно порнухи (максимально відвертої в рамках телебачення) - нехорошо...



https://marynochka.dreamwidth.org/665676.html

Tags:

Почала дивитись Love Death & Robots. Ну як почала: подивилася перші дві серії. Ну з другою як би все зрозуміло. А перша таки зачепила. Ну просто я люблю таке всяке про переселення в інше тіло.

Мадмундт лає цей серіал на всі заставки вцілому і кожну серію зокрема. Поки що я згодна з ним в тому, що не доросла ще анімація до того, щоб реалістично показувати людей. Легко намалювати монстра, а людину важко, бо кожен знає, як насправді виглядають людські емоції. От коли мульплікаційних персонажів зображують як, власне, мультиплікаційних із спрощено-гіпертрофованими рисами обличчя - їм віриш. А спроби добитися реалістичності провалюють в оцю "зловісну долину" і хоч уже не викликають страху, але все ще справляють враження відсутності життя.

А от з критикою сюжету першої серії я не згодна. Мені сподобалися різкі повороти в розв'язці. Залишаються запитання: чому так? А головне: навіщо бути монстром, коли можна бути ким завгодно?







https://marynochka.dreamwidth.org/665430.html

Tags:

Слухаю "Утопію" Томаса Мора. Нудно, що капець. Чимось нагадує устрій Гуїгнгнмів із "Мандрів Гуллівера". Які ж вони наївні були ті люди. Просто мрії малої дитини про ідеальне суспільство. Хоча колись була потрапила мені на очі брошурка "Что такое коммунизм" із "бібліотечки агітатора" - та сама дитяча наївність. Та і зараз є купа прихильників всіляких утопічних ідей, ті ж лібертаріанці. Так що в цьому відношенні люди за півтисячоліття не сильно порозумнішали. І не порозумнішають, поки суспільні науки не почнуть вивчатися на базі біології.



https://marynochka.dreamwidth.org/665170.html