?

Log in

No account? Create an account
Ніколи не сприймала фразу "бути красивою для себе". Просто тому, що як би не парадоксально це звучало, я і так люблю своє тіло. На фотках і відео виглядає воно, звичайно, жахливо, звучить ще гірше, але із середини це досить непогана річ. Мені подобаються мої руки і ноги. Вони роблять все, що від них вимагається і виглядають з боку користувача цілком непогано. І решта частин тіла поки що цілком непогані. Кожна частина цілком задовільно виконує (чи вже виконала) свою функцію. І болить цей мішок з патрохами поки що не дуже часто.

Словом, навіть якщо моє трохи покоцане тіло не викликає у мене, як у користувача перманентно-негативних емоцій, то у здорових людей напевно теж.

А от зовнішній вигляд - це інша річ. Мені не подобається, яке враження воно справляє на інших. Те, як я виглядаю, не відповідає тому, як я є. Ну і тому на мене періодично накатує, я намагаюся щось змінити. На жаль, вдається дуже мало.



https://marynochka.dreamwidth.org/681805.html
Зірвалася з дієти, протримавшись лише один місяць. Цього разу не було паталоічної тяги до добренького (хоча був перманентно паршивий настрій), просто закінчилась мотивація після випадку в маршрутці.

Я завжди плачу за проїзд. І ось на днях було місце лише біля водія. І тому я почула, як касирка говорила водію, вказуючи на мене, що ось по людині видно, що вона інвалід, а все-одно платить, а деякі виглядають здоровими і їдуть по пільгах. Враховуючи, що це вже не перший раз, коли вона киває на має каліцтво, я зробила їй зауваження, мовляв, це неправильно обговорювать чужі фізичні недоліки при цій же людині. Полаялись, ясне діло. Ну можна було не огризатись, але хіба це щось принципово міняє?

Це фігня звичайно, але який сенс старатися якось покращити свою зовнішність, коли все одно залишишся кальою?

Проста арифметика: зусилля, плюс відсутність позитивного фідбеку, плюс наявність негативного фідбеку - значить всі зусилля марні. Тільки настрій псується. Пару днів ще поборсалась, але ні, не можу.

Минулого разу було дуже схоже.



https://marynochka.dreamwidth.org/681567.html
Виплила мені тут у стрічці, можна сказати, реклама книги Ірвіна Ялома "Ліки від кохання та інші оповіді психотерапевта" . І я така, почитавши анотацію, вже намилися включити цю книгу у свій вішлист, коли дай, думаю, почитаю фрагмент для ознайомлення. І в першому ж абзаці:

"Мені не подобається працювати з пацієнтами, які закохані. Можливо тому, що я заздрю - я також страшенно хочу відчути чари кохання. Можлииво тому, що кохання й психотерапія - це абсолютно несумісні речі. Хороший психотерапевт бореться із темрявою й шукає шляхи, як освітити життя пацієнта, а романтичне кохання оповите таємницею і зникає, коли його намагаються дослідити"

Офігеть, кричали гості. Не секрет, що деякі люди, буває, хочуть покінчити життя самогубством через нещасливе кохання. І от уявімо що такий страждалець замість стрибнути з даху дійшов таки до психотерапевта. А той вважає, що "кохання й психотерапія - це абсолютно несумісні речі". І що робити? "Помирай, милая"?

Ні ну ясне діло, терапевт не скаже такого пацієнту, йому ж потрібне бабло. Але бляха-муха, якщо ти вважаєш, що деякі процеси у психіці "оповиті таємницею" і ніякому дослідженню не підлягають - якого ж біса ти пішов у психотерапевти?

...що ж воно за біда з цією психологією така? Чому, о боги, чому навіть професіоналам хочеться не знань про матеріальний світ, а віри в таємниці, чудеса і надприродну суть психіки? Черговий глухий кут.

упд: дискусія на фейсбуці

https://marynochka.dreamwidth.org/681218.html

Jun. 3rd, 2019

Бідкалася я колись, що не можу знайти, де в кіно чи літературі показуються нормальні сімейні стосунки. А виявилося, що все як у віршику про пана Іларія, який не міг знайти окуряри, бо вони сиділи у нього на носі.

Адже дійсно: нормальні сімейні стосунки описані в Марініної практично в кожній книзі. Так, вона не дуже майстерна письменниця (м*яко кажучи), герої та стосунки між ними неправдоподібно спрощені. Але саме завдяки цій схематичності, зрозуміло що вона вважає головним у відносинах: живи як тобі по серцю, не зважаючи на суспільні стереотипи, і дай жити іншим, не намагаючись переробити їх під себе. І на цьому правилі в неї базуються гарні стосунки між чоловіками і дружинами (в тому числі і колишніми), вітчимами, мачухами і прийомними дітьми, зведеними братами і сестрами і т.д. і т.п. І все це на фоні деструктивних стосунків, де люди брешуть одне одному і намагаються підлаштувати одне одного під себе, що призводить до трагедій, драм і навіть психічних хвороб.

Звичайно ж це просто розважальні художні книги сумнівної якості. Але принаймні хоч якась ілюстрація до того, як могли б виглядати нормальні відносини.



https://marynochka.dreamwidth.org/681045.html
А ще я перечитала "Все не так" Марініної. Це про того тренера, який допомагав схуднути товстій дівчинці. І про помсту.

Знаєте, в цьому романі немає жодного правдоподібного персонажу. Не вірю жодному з них. Як недбало зроблені фігурки у театрі тіней. І розказана історія абсолютно неправдоподібна. Але не зважаючи на це, роман мені дуже подобається. Тому що там показані і максимально потворні, і максимально прекрасні, нормальні людські стосунки. І помста, описана в ньому, така вишукана і така бездоганна.

А щодо правдоподібності, так я знаю цілком реальних людей і цілком реальні історії, яких просто не може бути. Так що, очевидно, чисто теоретично бути може все.



https://marynochka.dreamwidth.org/680894.html

Tags:

Дослухала "Пандем" Дяченків. Мої передчуття справдилися: все скотилося в лютий триндець. Сиджу розстроєна. Через книжку. Всіх дуже шкода.

А ніхто не в курсі, у Дяченків взагалі бувають хеппі-енди?



https://marynochka.dreamwidth.org/680647.html

Tags:

Я живу в суспільстві, яке виправдовує істот, що чинять насильство. Безпричинне насильство. Просто керуючись інстинктами, який наказує їм цькувати слабшого. Якщо не завдати болю, то налякати. І так вийшло, що я є слабкою. І мені є чого боятися: ці тварини покалічили і вбили не одну людину. Без причини, просто так, користючись своєю фізичною перевагою. Але суспільство на боці агресора: я постійно чую, що мої кривдники просто відчувають мій страх, а тому я винна сама в їхній поведінці. Що я нічим не краща за них. Що вони такі в силу своєї природи. Що вони мають право жити поряд зі мною і безкарно регулярно погрожувати мені насильством. І не існує організацій, які моли б припинити це.


Вас цікавить про кого я? Де це умудрилася нарватися на такий треш? Та просто біля моєї роботи повно бездомних собак і одна із них повадилася на мене гавкать. Бачили, коли-небудь, як людина з дцп лякається? Навіть на безпечний раптовий звук - це ж рефлекс. Ану як я не втримаю рівновагу і ця зараза мене загризе?

Ненавиджу собак. Нащадки санітарів лісу, що інстинктивно нападають на слабких і хворих тварин. І от як хвора тварина я не хочу бути поряд з ними. Місце санітарів лісу у лісі, а не серед людей. Тільки чомусь захисникам тварин на моє бажання жити у безпеці глибоко начхати.



https://marynochka.dreamwidth.org/680231.html
...а ще поламалася посудомийка. Все воно один до одного...

... і як його не кидатися на людей, коли сумна і роздратована? Книжна про інтуїтивне харчування дає цікаву табличку як працювати з негативними емоціями, не заїдаючи їх добреньким. Мовляв треба визначити, що ти хочеш: посилити емоції чи послабити і потрібні тобі інші люди чи навпаки спокій. А визначившись, діяти за такою схемою:




От я сиджу і думаю: якщо хочеться всіх убить, самій здохнуть, то це в який квадрат на цій табличці?



https://marynochka.dreamwidth.org/680077.html

May. 29th, 2019

Паршивий настрій. Малий приніс погані річні оцінки. Всі мої старання коту під хвіст, як він сам не старається.
На роботі дурдом, який грозить перерости в повний і перманентний. Ну його все.



https://marynochka.dreamwidth.org/679743.html
Я давно відчувала, що перше правило дієти - нікому про неї не кажи. Але не могла зрозуміти чому саме. Було кілька версій: і про ефект крабового відра, коли оточуючі чинять опір, тому, хто працює над собою, і про втрату натхнення, бо коли озвучиш наміри, здається, що тим самим зробила половину роботи, і багато чого іншого. Але остаточно я зрозуміла, чому погано розказувати іншим про свою дієту, після дискусії про боротьбу з алкоголізмом.

Все дуже просто: людина, яка вирішила вести здоровий спосіб життя, позбавляється частини звичних задоволень (як зараз модно говорити: «виходить із зони комфорту»). Ну і підсвідомо намагається їх надолужити. На жаль, дуже часто це робиться у спосіб, неприємний для інших. Така людина намагається отримати схвалення оточуючих (що цілком зрозуміло, для цього все і затівалось), хоч і заперечує це, вона намагається пропагувати свій новий спосіб життя (адже коли вдалося когось у чому переконати, отримуєш гостре задоволення), і що найгірше – намагається самоствердитися за рахунок всіх тих, хто не поділяє її цінності (тим більше сучасна культурна парадигма повністю на боці тих, хто «дбає про своє тіло», ага). Ну тому ніхто і не любить ідейних веганів, зожників і т.д.

Значить, пишучи про спроби працювати над своїм тілом (завідомо провальні, ясне діло), треба якось робити це так, щоб потенційні читачі розуміли, що я не засуджую тих, хто не сидить на дієті. Тут немає ніякої доблесті, і ніякої необхідності, прекрасно можна жити і з так званою «зайвою вагою». А можна спробувати щось зробити з фігурою, якщо з’явилося натхнення. Так само як можна вишивати хрестиком, клеїть танчики чи дивитися «Гру Престолів» - у кожного своє хоббі, аби воно було людині в радість, а іншим не в шкоду.

Ну але раз я вже тимчасово зацікавилась цією темою, хочу написати про книжку «Інтуїтивне харчування» Світлани Броннікової. Відгук про неї я знайшла на ось цьому сайті і він цілком справделивий. Якщо судити по обкладинці, то виглядає це як чергова дієта (ну або якась подібна поверхнева зожна пропаганда). А насправді доволі непогана книга про психологію харчування, про причини харчових розладів, про те, що не працюють (і не можуть працювати) дієти. І головне, що вона не звинувачує своїх читачів, не лає їх за брак сили волі і т.д. До недоліків можна віднести те, що поради даються не дуже практичні, ясне діло, що виконати їх не завжди можливо. Ну але цим, знаєте, навіть звичайна медицина грішить, чого там ображатися на психологію.



https://marynochka.dreamwidth.org/679598.html