?

Log in

No account? Create an account

March 11th, 2019

Mar. 11th, 2019

У веселі 90-ті, коли я була школяркою, ми з подругами грали в суд. Тоді по телевізору йшла цікава передача про юристів, там ще прокурор вдягався у червону мантію, а адвокат у синю. Не те, що зараз оці суди, де всі скандалять, ні, тоді все було на дуже високому рівні і виглядало солідно.

Ну, а ми ж були дітьми і справи були відповідні. Пам'ятаю, я придумала таку фабулу: котеня з'їло мумію миші, а вона була дуже дорогоцінна. Уява чомусь малювала дорогоцінну мишу із мультика про Чіпа і Дейла. Про те, що в Єгипті коти вважалися священними тваринами, ми ще не знали.

І от спочатку я виступала на стороні обвинувачення, і розказувала, яка це дорогоцінна миша, яка непоправна втрата для історії і т.д. Моя опонентка розповідала, що кошеня не винне, воно не хотіло і т.д., але очевидно її аргументи звучали не дуже переконливо, їй не хотілось програвати і ми помінялись ролями.

Вона повторила мої аргументи про дорогоцінність миші. А я видала фразу із тодішньої реклами Віскасу: "Желудок у котенка не больше наперстка", як те кошеня взагалі могло її з'їсти ту мумію? Більше ми в суд, здається не грали.

...до опанування професії юриста було ще багато років, але вже тоді я знала, що обгрунтувати можна будь-яку точку зору. І головне питання, на чиїй ти стороні.



https://marynochka.dreamwidth.org/661787.html