?

Log in

No account? Create an account
А от у зоряних війнах Дарт Вейдер типу антагоніст (не дивилася жоден епізод, але це ж неможливо не знати). Але якщо він такий популярний серед публіки, чи немає епізоду (ну або альтернативного фільму), де він був би протагоністом, тобто історія показувалася б з його точки зору. І як називаються такі альтернативні сюжети?

Tags:

Обговорюємо на які гуртки віддати Владика. Він хоче на карате і на шахи. А що, судячи з пісні Висоцького, це непогана комбінація. Здається у вівторок будуть батьківські збори, скажу Ігорю, хай запише. Тільки б вони не накладалися.

Sep. 16th, 2017

Хочу затишку і турботи. Ніхто не знає, де взяти?

О, а це ідея для стартапу. "Викликайте, ми приїдемо і потурбуємось про вас".


Sep. 15th, 2017

Ну чому нова миша так погано їздить по столу? Поміняла, бо стара була вже геть збожеволіла. А ця від початку дурнувата. Що їй не так? Звичайна дротова оптична миша. Стіл дерев'яний, темно-коричневий, не полірований. Чого вона не слухається?

Почала вчити на дуолінгво французьку. Звучить занадто понтово, сама не люблю людей, які хизуються вивченням іноземних мов, тому поясню. Ні, я не маю жодних ілюзій. Я он англійську не вивчила за скільки років і разноманітних курсів щоб хоча б субтитри спокійно читати або книги без словника. А це взагалі через пару днів набридне. Але я тут подумала, що в малого буде французька з 5-го класу. А я бачу, що вони англійську викладають так, що дитина просто не може поробити ті уроки без батьків. Ну то прийдеться на старості років оцего впрягатися. Може ж за п*ять років вивчу на рівні шкільної програми.

А з шостого класу польська буде. Але це вже я віддам на відкуп Ігорю: він знає чеську, ото нехай грається із слов'янськими мовами, бо відмінки я точно не потягну (з жахом згадую латину).

А може це і не так уже геть погано, що батьки вимушені робити уроки з батьками. Додатковий вид регулярної спільної діяльності. Хоча це, звичайно, не для такої психованої людини, як я.

Подивилася "Законослухняного громадянина". Та ну. Імхо авторам не вдалося зробити антагоніста симпатичним. Це вам не Волтер Вайт, який душить людину власноруч, а ти йому співчуваєш, бо на його місці вчинив би так само. І так всі 100500 раз. А тут таке враження, що чувак давно мріяв крошити всіх в капусту, а вбивство родини було лише приводом. Він не систему хоче міняти, він хоче показати оточуючим, який він крутий. Чимось нагадує маньяка із фільму "Сім" або Ганібала Лектора. Тільки й різниці, що грає інший актор. Ну і ще плюс відображає бажання широких мас повбивати вже нарешті цих бридких юристів і чиновників.

В зв'яку з цим згадався фільм "Час вбивати". Теж про недосконалість правовсуддя і помсту. Правда персонажі там достатньо однозначні, не треба думати, хто хороший, а хто поганий, але мотиви їх зрозумілі глядачу і чітко видно, оцю калічність системи.

Tags:

Я колись постила статтю про правильні і неправильні способи психологічної підтримки. Ми рідко користуємося правильними, бо вони трохи контрінтуїтивні. Найкраще різниця між цими двома шляхами показана у фрагменті з Inside Out, де печалька втішає вигаданого друга. Це от як посібник по невідкладній допомозі (тільки тут психологічній) Замість тисячі слів.

Воно, фільм 2017

Сходили таки на «Воно». А знаєте, мені сподобалося. Дуже достойна екранізація, набагато краща за фільм 1990 року (ось тут моя рецензія на нього). І справа далеко не в спецефектах.

В якійсь книжці було написано, що переклад тексту – це не сума перекладів кожного слова тексту. Перекладач повинен розповісти, те, що в оригіналі, але мовою перекладу.

Так трапилося і тут: автори фільму зрозуміли, що дослівно екранізувати цей роман неможливо, тому виразили основну ідею роману засобами кінематографу. Багато чого вирізали, але майже нічого суттєвого не пропало. Деякі речі були переосмислені і стали зрозумілішими для такого не дуже старанного читача як я. Наприклад, перша зустріч із страхами передана значно змістовніше ніж у книзі. Так, з фільму зрозуміло чому Енді (астматик) так боявся прокаженого, через страх інфекції, тоді як по книзі це було не очевидно. Або ось Стен (єврей) боявся не абстрактних хлопчиків-утоплеників, а криво намальованої картини. В книзі говориться, що він не любив, не виносив неправильності в цьому світі і саме оцей його страх було показано.

Ну і воно все от так зроблено. Багато моментів з’являються не там, де в романі, а там, де вони справлять найсильніше враження.

Дуже сподобалась гра акторів. Гарний кастинг, ці діти майже всі такі переконливі (крім негра, на мою думку). А от Пеннівайз, як не дивно, суттєво програє отому старенькому. Справа в тому, що в 1990 році був напряг із спецефектами, і тому на акторові лежала підвищена відповідальність. І він тоді дуже круто справився: в нього там виходило і бути дійсно славним смішним клоуном і страховиськом (у тому самому гримі). В новому ж фільмі цей клоун нестрашним взагалі не був, а його жахливість - це, імхо, заслуга не актора, а гримерів і відповідальних за спецефекти. Але то, невелика біда, я вважаю.

Взагалі суть оцього зла до кінця не розкрита ні в романі, ні у фільмах. Тому і проблематично його правильно зіграти: незрозумілі мотиви злого персонажа. Якщо він тупо хоче живитися, то не потрібно влаштовувати оцей треш із складним і багатоступеневим залякуванням одних і тих самих дітей. Якщо йому потрібно ще щось крім страху і смерті – то треба пояснювать що саме і навіщо. Але, враховуючи те, як автори переосмислили сюжет, я вірю (або, скажімо так, допускаю таку можливість), що в другій частині вони зможуть це пояснити.

Словом, рекомендую. Хороший, живенький такий фільм жахів. Наскільки страшний – сказати не можу. Я не впевнена, що фільми жахів взагалі можуть когось налякати.

Tags:

Sep. 8th, 2017

Всім шкільним і садочковим чатам присвячується:
Read more...Collapse )

Кожному такому чату не вистачає такого тата.