Найгірша відбповідь на будь-яке запитання - це "не знаю". В ній все: байдужість, безсилля, лінь, тупість, хамство.
Звичайно, знати всього неможливо, але ж можна хоч трішки напружити мізки. "Не знаю" - це перша реакція на більшість нових завдань. Але після неї має йти розумова робота: "Не знаю, можливо так, можливо треба подивитися там, почитать те, спитать у того-то й того."

Будь-яка ситуація врешті-решт має вирішення.

Не всі баби бляді. Деякі дури. Томущо забувають, що мужики козли.

http://bernarda-breda.livejournal.com/144068.html

Що б його ще таке цікавеньке почитать в інтернеті?

За останні п*ять років в моєму житті відбулося багато подій. Я отримала диплом, вийшла заміж, влаштувалася на роботу, навчилася бігати по судах. Поступила в аспірантуру і безславно з неї відчислилаася. Влаштувалася в Держкомзем і там то маялася дур*ю, то моталася, як скажена корова. Я зв*язала пару кофточок і вишила півтори картинки. Поїздила по Україні і навіть трішки за кордон. Врешті-решт я поправилася на 15 кілограм.

От тільки до всіх цих значущих і незначущих мого жиитя подій ні уряд, ні президент моєї країни не мають жодного відношення. Я думаю кожен може сказати те ж саме і про своє життя. Чому ж тоді нас так хвилює політика?

Відкопала сьогодні іграшку. Веселий могильщик називається.

http://www.webrelax.net/118789-post778.html

Люди вже геть подуріли. В таке я гратися не буду.

За наполегливим проханням чоловіка купили посудомийну машину. Вчора він її запустив. Почекав дві години, вона щось там пошумла. Відчинив - посуд як був так і залишився брудним. Виявилося, що він забув відкрутити кран з водою...
Ну да, машина без води не миє.

Коли запустили нормально, вона все чудово повідмивала.

На минулих виборах травонули одного - всі носили оранжеві стрічечки.
На цих виборах травонули тисячу - всі носять маски.
Якщо так далі піде, то на наступних виборах травонуть мільйон, і ті що виживуть носитимуть протигази і хімзахист. А ще на наступні - всі носитимуть дерев*яні макінтоші.

В одної моєї колеги батько працює заввідділенням у одній районній лікарні Києва. Він каже що за ці дні від стрімкої відмови легень померло чотири людини. Так що ця зараза вже в Києві.

Інша колега захворіла на грип, викликали швидку. Лікарі приїхали, побачили і втікли, не надавши допомоги. Мусили викликати приватну швидку.

А ще у нас на роботі до цих пір не топлять. Ліди вмикають обігрівачі, вибиває світло. Пів-дня маялися дур*ю.

Десь пару тижнів назад я обурювалася, що так дохєра звернень надходить із Львівської області. Щось, кажу, цих людей розплодилося, давно мору ніякого не було.

І ось, будь ласка: отримай - розпишись.

Сьогодні помилково нам направили пару анонімних скарг на відсутність медикаментів. Причому я це помітила тільки після того, як прийняла до розгляду і закрила ці звернення.

Пошила з наволочки пару пов*язок. Зробили ревізію ліків: повинно вистачити.

А, хто має втопитися, той не згорить.

95 процентів людеей - ідіоти. Але насправді цей закон слід сформуювати по-іншому: кожен ввжає, що 95 процентів людей ідіоти і при цьому себе зачисляє до решти 5 процентів.
Імхо, тут причина в тотальному нерозумінні один одного.
Слова, якими ми користуємося, неточно відображають існуючі поняття. І взагалі спілкування загнане в строгі рамки. Для їх дотримання ми жертвуємо змістом. І взагалі ми маємо здатність забувати і перекручувати отриману інформацію.
З цим треба щось робити.

Сьогодні в чоловіка був день народження. Планувала напитися вдризг (якщо вже є привід), але передумала.

Вічну проблему з прибиранням квартири вірішили радикально. Нам обом влом прибирати, це забирає кучу сил. Тому ми просто найняли людину. Чому ми раніше не додумались? Навіщо самому вимотуватися, коли можна когось найнять.

Непогана така серія. Ну без соплів не обійшлося, але імхо цілком в міру. І не без трешу.
Знято по мотивах відомого медичного анекдоту.

Цей світ не зовсім безнадійний. В ньому ще є люди, які можуть зрозуміти, що я питаю. І не просто зрозуміти, а дати відповідь цілком корисну. А то я вже божеволію від цих тупих очей і вічних "не знаю" на всі питання.

Де мої 17, я вас питаю, га?!



Я стою на краю, на обрыве, над рекой,
Не могу пошевелить ни рукой ни головой,
Защемило сердце мне, в голове замкну-уло,
Мне осталось только петь то, что ветром в голову надуло.


Припев:

Ту-лу-лА, ту-лУ-ла, ту-ту-ту-лу-лА,
В голове моей замкнло-ла-ха.
Ту-лу-лА, ту-лУ-ла, ту-ту-ту-лу-лА,
Ветром в голову надуло-ла-ла-ла-ха.


Ты ушел от меня к рыжей женщине хромой,
Моя мама запретила возвращаться мне домой,
Моя левая нога с края соскользну-ула
Мне осталось только петь то, что ветром в голову надуло.

Може плюнуть на все і пофарбуватися в блондинку? Схуднути і наростит нігті. Нафарбувати вії і купить рожеву сумочку. І кліпати дурними очима: "Ой, а у меня ничего не работает", коли випадково мінімізується вікно.

Ага. До першого дурного питання про компи. Виправлю, дам чортів і весь імідж блондинки коту під хвіст.

Або покинуть нафіг роботу і зайнятися домашнім господарством. Привести свою квартиру в порядок, нормально готувати правти і прасувати. Купити швейну машинку і навчитися шить.

Ага. Поросту мохом і доконаю чоловіка.

Щоб його ще придумати таке радикальне?

Імхо, сучасний телефонний звязок занадто хороший і дешевий. О, як мене бісять люди, що вічно говорять по мобільному! Вони ж витрачають не тільки свій, але й мій час: замість того, щоб говорити зі мною в реалі (по роботі, до речі), воно триндить по телефону, запитує в когось як справи і обговорює якусь хєрню.
І ще, до занадто часто додзвонюються. Навіть коли говориш по телефону, наступному не видає "зайнято", а очікує, а потім з"єднує. І не вибиває ніколи.

Телефони потрібні для важливих розмов, а не для чесання язика.

Раніше було ось так:



Для меня эта ночь - вне закона,
Я пишу - по ночам больше тем.
Я хватаюсь за диск телефона,
Набираю вечное ноль семь.

"Девушка, здравствуйте! Как вас звать?" - "Тома".
"Семьдесят вторая! Жду дыханье затая...
Быть не может, повторите, я уверен - дома!..
Вот уже ответили.
Ну здравствуй, это я!"

Эта ночь для меня вне закона,
Я не сплю - я кричу: "Поскорей!.."
Почему мне в кредит, по талону
Предлагают любимых людей!

"Девушка, слушайте! Семьдесят вторая!
Не могу дождаться, и часы мои стоят...
К дьяволу все линии - я завтра улетаю!..
Вот уже ответили.
Ну здравствуй, это я!"

Телефон для меня - как икона,
Телефонная книга - триптих,
Стала телефонистка мадонной,
Расстоянье на миг сократив.

"Девушка, милая! Я прошу - продлите!
Вы теперь как ангел - не сходите ж с алтаря!
Самое главное - впереди, поймите...
Вот уже ответили.
Ну здравствуй, это я!"

Что, опять поврежденье на трассе?
Что, реле там с ячейкой шалят?
Мне плевать - буду ждать, - я согласен
Начинать каждый вечер с нуля!

"Ноль семь, здравствуйте! Снова я". - "Да что вам?"
"Нет, уже не нужно, - нужен город Магадан.
Не даю вам слова, что звонить не буду снова, -
Просто друг один - узнать, как он, бедняга, там..."

Эта ночь для меня вне закона,
Ночи все у меня не для сна, -
А усну - мне приснится мадонна,
На кого-то похожа она.

"Девушка, милая! Снова я, Тома!
Не могу дождаться - жду дыханье затая...
Да, меня!.. Конечно, я!.. Да, я!.. Конечно, дома!"
"Вызываю... Отвечайте..." - "Здравствуй, это я!"

(С) Высоцький

Хто небудь може мені внятно пояснити, звідки взялася гомофобія? Чому слово "педик" вважається лайливим? Яка, блін, шкода суспільству від гомосексуалістів?

А моя позиція така: якщо людина гарно робить свою справу, то мені пофіг кого вона трахає (ну да, да якщо це за згодою і т.п.).

Мені подобається творчість Фреді Меркюрі і Елтона Джона. В дитинстві я грала Чайковського і взагалі його твори залиша.ться геніальними, не дивлячись на орієнтаці.

А Пєнкін і Моісеєв не подобаються як і інші численні співаючі труси, не зважаючи на орієнтацію.

Якось об*єктивніше треба бути.

Наш кабінет розташований навпроти кабінету начальниці. І вона нас постійно задовбує питаннями і дрібними дорученнями, типу роздрукуй нормативний акт (причому всі реквізити дає неправильні), відксерь і т.д. Звертаєтьс до того, хто ближче сидить. Ну от подруга, яка сидить найближче до дверей вичислила, що начальниця дуже суєвірна і боїться зглазу та подібни речей. От вона і принесла спочатку карти таро і книгу про гадання, а потім мішечок з полином і часником. Характерний такий мішечок: напівпрозорий і бусами обшитий. Тепер начальниця її не чіпає, і взагалі в наш кабінет заглядає мигцем.

Я от думаю, може ляльку вуду зробити? І бубон адмінський. Може вона взагалі на інший поверх нас переселить?

Щодня приходить від одної до двох тисяч звернень по гарячій лінії. За весь 2008 рік прийшло тільки дві з половиною тисячі, а тут кожен день. Зараз їх більше 12 тисяч.
Була закатила істерику, начальник підключив ще людей. Не справляємося, і нашому голові дали по шапці в Кабміні. Підключили трохи людей з інших управілнь. І всі ці зусилля спрямовані тільки на те, щоб розіслати всі ці звернення по областях.

Розсилаю по милу. Половина областей не зрозуміли нашу вказівку і почту не перевіряють. Подзвонила, дала чортів.

До кожного з 12 тисяч звернень треба прикріпити електронну копію відповіді. Попросила області надіслати.

Половина областей неправильно називає файли. Пишу/дзвоню даю чортів.

Народ дивиться по нету відео, як налідок база працює дуже повільно. Адміністратора в нас немає. Пробіглася по кабінетах, пустила пушку, що начебто моніторять, хто де лазить. Повірили, повиключали свої "в контакті", швидкість виросла. Ненадовго.

Разом з дівчатами затролили до сліз нашого діловода і ще одну блондинку. Так, ми стерви і змії.

Начальник лякає мною обласників наче бабаєм і просить не кричати на людей.

Увага питання: може мені варто попити заспокійливе? Які вони мають побічні ефекти?